Як шведський підручник по географії став знаменитою казкою? Пам'яті Сельми Лагерлеф

Як шведський підручник по географії став знаменитою казкою? Пам'яті Сельми Лагерлеф

З малишом-коротишом Нильсом Хольгерссоном і його гусячою ескадрильєю мені довелося знайомитися цілих три рази. У сенсі — знайомитися наново. Першим знайомством, безумовно, був чудовий радянський мультфільм 1955 року "Зачарований хлопчик".

Наступним на черзі був переклад казки, а точніше — не переклад, а вільний переказ, зроблений З. Задунайською і А. Любарской. Про те, наскільки він вільний, я дізнався, вже будучи дорослим, коли мені в руки нарешті потрапила повна версія книги в перекладі Л. Брауде.


Відразу ж виникло питання: а чи багато у нас знайдеться дітей, здатних осилити цю версію, де на кожному кроці доводиться продиратися крізь детальні описи шведських провінцій, місцевих реалій і природних замальовок? Чому улюблена казка шведської дітвори виявляється такою ваговитою для дітвори нашій? Причини цього безпосередньо пов'язані з історією створення книги.

Мрія стати письменницею переслідувала шведську дівчинку Сельму Оттілію Лувису Лагерлеф з 7 років. Розвитку її буйної уяви сприяли обставини не найприємнішого характеру. З 3-х років Сельму паралізувало, і прикована до ліжка дівчинка могла годинником слухати казки, що розповідаються її улюбленою бабусею.

А потім в житті Сельми сталася подія, цілком порівнянна з казковою. У дев'ятирічному віці її відправляють на лікування в Стокгольм. І столичним лікарям вдається зробити неможливе — дівчинка знову стала ходити, хоча і шкутильгатиме до кінця життя.

Письменство, як відомо, справа ненадійна, тому Сельма закінчила педагогічне училище і стала працювати в школі для дівчаток в р. Ландскруна. У 1885 році її знову наздогнало горе — та не одне, а цілих два. Помер гаряче улюблений батько, а родовий маєток роду Лагерлеф — Морбакка — тут же продали за борги.

Як не дивно, поправити фінансовий добробут вчительці допомогла саме дитяча мрія. У 1891 році вона бере участь в літературному конкурсі і пише роман "Сага про Йесте Берлиге". Романтичний твір прозвучав так свіжо на тлі панування реалістичного стилю, що "Сага" швидко здобула любов читачів і захоплені похвали критиків. Через п'ять років Сельма вже відчула себе досить спроможною, щоб кинути вчительське ремесло і повністю віддатися творчості.

На початку ХХ століття керівник Загального союзу учителів народних шкіл — Альфред Далин — ініціював сміливий педагогічний експеримент. Він подумав: а що коли створити шкільні підручники не в звичному сухому стилі, а схожими на захоплюючі літературні твори? Недивно, що серед перших претендентів, здатних утілити цю нелегку ідею, була Сельма Лагерлеф. Вона була і вчителькою, і письменницею в одному флаконі, тому відразу відмовилася від співавторів.

Сельма Лагерлеф:

"Подумки я ставила самій собі питання: що повинна в першу чергу знати дитина, про що повинен мати свіжіше, живе представлення? І відповідь, саме собою розуміється, напрошувалася: перше, що повинні упізнати малюки, — це їх власна країна".


Одним словом, письменниця взялася за підручник по шведській географії. Втім, від сторонньої допомоги вона не відмовилася. Той же Альфред Далин розіслав по різних куточках Швеції опитні листи з метою отримати цікавий місцевий матеріал по етнографії і фольклору. Робота над книгою почалася в 1904 році і спочатку просувалася дуже нелегко.

З листа Лагерлеф Далину:

"Досі робота над підручником переконала мене, мабуть, лише в тому, як мало ми знаємо про нашу країну; правда, можливо, мені слід було б сказати: як мало знаю про неї я. Читаю що припаде по геології, зоології, ботаніці, історії! Усі науки так немислимо зробили крок вперед відколи я закінчила школу"!

Матеріал накопичувався, але Сельма не хотіла, щоб дитяча книга з'явилася у вигляді розрізнених фрагментів. Їй потрібна була єднальна сюжетна лінія, на яку, як на нитку, можна було б нанизувати географічні відомості і місцеві легенди. У пошуках натхнення письменниця особисто здійснює поїздку по Швеції: відвідує провінції Смоланд, Блекинг, Норрланд і навіть спускається в шахту Фалунского копальні.

У своєму турне вона не могла проїхати повз прекрасну провінцію Вермланд, де розташовувалася її рідна і втрачена Морбакка.

Якщо вірити самій письменниці, саме під час відвідування Морбакки її наздогнало осяяння. Несподівано їй здалося, що вона бачить крихітного хлопченя, якого намагається схопити сова. Пізніше ця "історія" прямо потрапить прямо в казку разом з самою Лагерлеф.

Другою відправною точкою сюжету став реальний спогад про дивовижний випадок, що стався в Морбакке її дитинства. Одного разу білий домашній гусак втік з садиби Лагерлеф разом із зграєю диких гусей, а через час повернувся. з гускою і виводком гусят! І, нарешті, останнє — вирішальне — на сюжет казки вплинули твори Кіплінга з його тваринами, що говорять.

Так народилася довгождана центральна сюжетна нитка. Хлопченя, перетворене домовим в ліліпута, здійснює на спині домашнього гусака Мортена запаморочливу подорож з дикою гусячою зграєю через усю Швецію. Він спостерігає різні провінції, міста, села, заводи, знайомиться з місцевими жителями і їх звичаями, слухає легенди і історії. І при цьому, звичайно, сам постійно переживає небезпечні і захоплюючі пригоди.


Проте подорож Нильса — не просто авантюра. Під час випробувань шкідливий і навіть жорстокий хлопчик вчиться любити, співпереживати, допомагати іншим і прощати. Він вже не може підставити іншу людину, навіть заради того, щоб зняти з себе закляття. А у кінці книги Нильс допомагає звільнитися з полону одвічному ворогові гусячої зграї — лисові Смирре. Недаремно в одній з анкет на питання "Ваша улюблена доброчесність"? християнка Лагерлеф відповіла: "Милосердя".

Проте письменницю цікавлять не лише люди. Величезна кількість сторінок книги присвячена природі Швеції. Тут розмовляють не лише тварини, але навіть річки, скелі і ліс. Сельма однією з перших змусила людей замислитися про екологію, про збереження природного середовища від посягань людини.

24 листопада 1906 року перший том "Дивовижної подорожі Нильса Хольгерссона з дикими гусями по Швеції" з'явився на прилавках магазинів. Через рік приспів і другий.

Відразу скажу, що казка викликала захват далеко не у усіх шведських критиків. Багато хто з тих, хто дивилися на твір з учбово-педагогічної точки зору, звинувачував письменницю в географічних і біологічних неточностях, докоряв в тому, що провінція Смоланд зображена занадто убогою, а провінція Голланд і зовсім тільки згадана. У цьому було зерно істини — для повноцінного шкільного підручника "Нильс" не дуже-то годився. Швидше, це був чудовий посібник для додаткового читання.

Проте більшість шведських читачів не морочилися над науковими тонкощами і полюбили книгу усім серцем. Шведський поет Карл Снойльский захоплено писав, що ця казка вселила

"життя і фарби в сухий пустинний пісок шкільного уроку".

Йому вторив шведський дослідник Нильс Афцелиус:


"Замість того щоб написати довідник для студентів університету, вона подарувала дітям стимул до пізнання".

Після "Нильса" слава Сельми Лагерлеф придбаває спочатку національний, а потім і всесвітній розмах. У 1909 році письменниця стає першій жінкою-лауреатом Нобелівській премії з літератури, а в 1914 році першої жінкою-членом Шведської Академії.

Отримавши премію, Сельма тут же викупляє свій рідний маєток Морбакку, де і живе до кінця своїх днів (вона померла 16 березня 1940 р.). Після смерті письменниці Морбакка перетворюється на музей. Ну, а Нильс верхи на гусаку стає одним з неофіційних символів Щвеции.

Казка "розлетілася" по всьому світу, не виключаючи і Радянський Союз. Правда, там вона випробувала значні трансформації, про які я поговорю в наступній статті.


Надрукувати